Катя Петровська про книгу “Мабуть, Естер”

Народилася у Києві, одразу після вибуху на Чорнобилі батьки відправили її до Москви, Каті тоді було шістнадцять. Вже звідти вона потрапила на літературознавство в естонський університет у місті Тарту. Потім кілька місяців навчання в США, дисертація написана в Москві і у 99-му вона нарешті знаходить своє місто – Берлін, де живе і тепер.

Але ми зустрілися в Амстердамі, де вийшла її книга голандською. Реєстрація на захід була закрита задовго до початку, місць усім бажаючим не вистачило, близько сотні голландців у п’ятничний вечір знайшли час прийти на зустріч до Каті. Тут за кілька днів референдум, на якому винесене питання підписання з Україною асоціації і Катя розповідає, як несподівано в Європі ідеологія і страх знову здобувають перемогу над фактами. Катя розповідає про те, що книжка закінчується на вулиці Інститутській у Києві і виходить в кінці 2013-го, а за кілька місяців на тій самій вулиці стаються розстріли.

Катя почала вчити німецьку, коли їй було 27. Вона каже, що це занадто пізно і що досі робить багато помилок. Два роки тому Катя закінчує свою першу книгу “Мабуть, Естер”. Пише німецькою. Книга швидко отримує престижну премію Бахмана, потім ще три німецькі премії і цього року вона одна із 20-ти і єдина письменниця-жінка у списку Європейської літературної премії.

– Був якийсь дивний момент, коли приїхало кілька десятків перекладачів в інститут літератури, щоб познайомитись і почати роботу над перекладом цієї книги. Хтось прилетів з Бразилії. А я не могла зрозуміти, що відбувається, я тоді не завжди могла вчасно заплатити за оренду квартири.

Катя працювала журналістом. Її книжка автобіографічна, через насправді фантастичну історію своєї сім’ї вона намагається зобразити ХХ століття.

– Я не письменник. – Каже Катя. – Просто я пишу. Це різні речі. Я нічого не придумую, мені кажуть, що це хороший роман, але ж це не роман, це правда.

Катю на зустрічі питають, до якої культури вона себе відносить.

– Є російськомовна українська література, але чи може бути українська німецькомовна – не знаю, це питання до того, як мене прийме середовище. Взагалі питаня національності знову стало дуже гостро зараз. Я з того радянського покоління, де такого питання не виникало. Ми знаємо російський авангард як явище, але 80% цього авангарду походить з України. Тоді це була Російська імперія. То може казати окремо авангард Російської імперії, література радянського союзу і окремо Росія? У Європі ці поняття змішуються і це неправильно.

“Мабуть, Естер” за два роки після виходу вже перекладений на 18 мов. Це ж мрія будь-якого письменника – отримати таку реакцію на першу ж видану книжку, при цьому Катя залишається страшенно іронічною та критичною до власної творчості і сприймає талант як своєрідний тягар: “На щастя, я не така талановита”. В житті Катя надзвичайно справжня, енергетична і яскрава. Прочитайте її “Мабуть, Естер”, що торік вийшов українською.