Кава в пакєтіках

Що для вас означають ці малюнки на стіні, якщо ви живете не в Азії? Що це за пластикові пакети на цвяхах з рідиною? Нічого не ясно. Єдиного блідолицього за весь день у місті Іпо я зустрів сьогодні саме тут. І він, звісно, теж не знав, що це все таке.

А це просто кава. Просто кава. Гаряча. З неї стирчить трубочка. Її продають ще закрученою, це коштує особливих зусиль – відкрити каву так, аби мотузочка зверху не злетіла, ви будете сміятися, але я пів року вчився. Пів року. Я машину водити швидше навчився, ніж пити цю каву. А тоді з’явились пакетики, з вмонтованим шнурочком, все стало простіше.

І от, ти такий відкрив пакетик, встромив туди трубочку, сьорбунув, а воно гаряче. А ти до цього ж стоїш на світлофорі на мопеді. І тут загоряється зелене. І ти такий береш цей кульочок і вішаєш на гачок під рулем, а іноді і на сам руль. І ця кава там хлюпається, але ніяк не виливається, це неможливо, хіба, якщо ти неправильно її відкрив.

Приїжджаєш додому, сьорбунув, але в дім намело піску, шукаєш гачок, щоб повісити каву і позамітати, поки кава ще трішки вистигне. На стіл каву поставити не можна, треба гачок, гвіздочок, вішаєш, підмітаєш, знову знімаєш і сьорбаєш, йдеш на кухню за шоколадом чи якимись солодощами в банці, банка сильно закручена, треба знов повісити каву на гачок, відкрутити кришку і дістати звідти якийсь солодкий ніштяк до кави, знімаєш знову, знову сьорбаєш і допиваєш.

Я не знаю, як у вас там виглядає кавова церемонія. Круасан, кава у філіжанці, але в паралельній реальності тут у нас саме так. На цій стіні все намальовано.