Таксист Коб і його друга жінка
Він підібрав мене на дорозі, я йшов вперед і підняв руку. В Таїланді довго чекати, поки хтось зупиниться не треба.
– Ми зараз заїдемо поїмо, я завезу свою другу жінку і поїдемо далі, ок? – Спитав він. – Будеш їсти?
Я не відмовився. Це було дуже просто і смачно. Дім другої жінки просторий і світлий.
– Цій жінці 35. – Він показував на неї пальцем. – Мені 42. В мене троє дітей, але від першої, від цієї ще нема.
Він дуже позитивний і приємний чоловік. Працює таксистом в туристичному місті Паттая. Обидва його доми – за 500 кілометрів від місця роботи. Його жінка принесла телефон і попросила сфоткатись зі мною, притулилась до мене. Чоловік не заперечував. Коли я дав свій телефон – вона вже трохи відсунулась.
– Вони знають одна про одну, – каже Коб. – Але ніколи не зустрічалися. Вони не хочуть знайомитися.
Він мені довго розповідав, що у Таїланді йому важко, тут навколо одні Будди і у всіх по одній жінці. А він звичайний таксист, у нього бусик, на якому ми їдемо, взятий в кредит. Йому важко, але він багато працює і влаштовує двох жінок.
У нас є стереотип, що в мусульманському світі двох жінок собі можуть дозволити тільки дуже багаті. Коли життя українського таксиста чітко описано в гадюкіних: “продав меблі замість ліжка матрац / стидуха тьолку в хату привезти / жив корочє шо галімий монгол / карпати знов програли в футбол” – тайський таксист може собі дозволити дві жінки. Отаке.