4ab2819-dsc-0044

Київ-Львів автостопом. 7.07

Після довгих посиденьок під посольством однієї прекрасної країни ми вийшли на станцію Дачна у Києві лише о 18:30 приблизно. Виходячи з маршрутки я передавав Нателлі по черзі наші пакунки, в нас їх вийшло 4 – два рюкзака дорожніх і два намети. Ну так вийшло, що їх два. Мій наплечник Нателлу мало не звалив з ніг, я не знаю, як він вийшов таким важким, наш запас тєхнікі в цій поїздці це шото страшне.

6aaae4a-dsc-0039

Тоді ми почали стопити, довго стояти не довелось (хвилин 5-10), як нас підібрав дуже приємний чоловік на Ланосі. Ми говорили дуже багато, здебільшого він. Чоловік займається ремонтами – сантєхнік і пліткоукладчік, як я зрозумів, шкода не взяв у нього візитівку, забув, тому дивіться на фото, якщо хтось його впізнає – нехай передасть контакт тому, хто хоче плітку покласти, чоловік він дуже хороший.

Живе з сім’єю в селі на 72 кілометрі від Києва, двоє дітей, ходять в школу, в класі по 5 дітей. Раз на місяць він вивозить їх в Блокбастер чи Магєлан. Каже, що робить це для того, аби коли вони кончать школу й підуть в інститут, коли приїдуть до міста, не лякалися ескалатора, а знали, шо таке жизня городська. Він був з причепом, часто в причепі чоловік возить своїх бджіл. В нього 5 вуликів, і час від часу він ставить їх в причеп і везе туди, де дерева квітнуть, а тоді забирає назад. Він дивовижно розповідав і про те, як вранці виходить з хати і закидує полуницю до рота, а тоді їде в місто працювати.

Раніше він повертався додому теж автостопом, бо не мав Ланоса, а тепер, каже, життя стало простіше і жінка частіше його бачить :) . А їздив він автостопом в той час, коли по телевізору показували “ВанХельсінг”, і він його дивився. Я чесно гаваря вперше про таке кіно почув, але він розповів, що там про вампірів. І от, йде він лісом від 72 кілометра в бік свого села (ще 15 км), навколо темно, і думає про вампірів! :-) Ми сміялися, вже під’їжджаючи до того 72 кілометра він так навіть трохи з якимось сумом сказав: “Ну, пора розставатися!”, і ми зробили фото на пам’ять.

529ba5d-dsc-0015

Нателла ще фотографувала його Ланос, як раптово з другої смуги на першу перестроїлась фура. Я ще навіть не встиг підняти руку, аби стопити, крім того, треба було перейти для цього поворот – фура посигналила, зупинилась. А обігнавши її, за нею зупинилась ще одна. Я подумав, що навряд вони стали через нас, але все ж вирішив підбігти. Номера ззаду розгледіти було важкувато, вони мені просто були незнайомими – я таких не бачив. Наче водій сказав: “Садісь бистра” – і ми сіли, він виявився турком. Попереду їхав його колега, вони прямували маршрутом Москва-Кріт, і підкинули нас до Житомира. На всі запитання він відповідав одне й те саме – що їде в Румунію, тоді Болгарію, а тоді на Кріт. Правда, він ще нам розповів, куди можна у Туреччині заїхати, порадів, що ми дуже хочемо туди потрапити, сказав, що там є люди з харошим характєром. В нього грала турецька музика, а словниковий запас русского був надзвичайно бідним, він звертався лише до мене, на Нателлу навіть не дивився. Турок, здивувався, що я українець, висадив нас прямо на мосту на розв’язці під Житомиром і ми пішли по мосту до початку об’їздної.

a48373d-dsc-0029

Ми відмовились їхати з якимись двома стрьомними пациками-турками на Ель-двісті. І зупинились, і стопили, і їли трохи. Тоді до нас підійшли хлопець з дівчиною, хлопець у рясі, ми подумали шо це правильний ход для автостопа, і вони стали тупо за нами – западлісти. Їх забрало якесь Беемве, і ми ще трішки постояли і пішли вперед. Об’їздна у Житомира в бік Рівного недуже приємна, вузька і на щастя довго ми по ній не йшли. Досить швидко зупинився чувак, який спершу сказав по 100 гривень платіть і їдем до Львова, а тоді ми сказали, соррі, ми стопом і він погодився.

7727ea9-dsc-0046

Втім перші пів години були якимось ацкім адом, радувало тіки те, що він до Львова, бо базаріл чєловєк про те, що гроші – це голова всєму і саме главне в жизні. Просто мужчіна цей з Закарпаття і сенсом жизні щитає – дом достроїть і відрємонтірувать, а ще щоб діти були найкраще вдіті, а, ще на море щоб з’їздить. Корочє, автостопні якісь історії були йому зовсім нецікаві, бо вони не приносять дєньгі, тому на його думку – безсмислєнні. І все, що не приносить бабос – є беззмістовним, прикро, але ж таких людей в Україні абсолютна більшість, насправді, може навіть конституційна. Вопщім, коли тем для розмов спільних не лишилось, він увімкнув голосно групу “Бутирка”, і ми з Нателлою час від часу від Хрєста і Лагєрєй по всєй Россії хахаталі.

7bf23b8-dsc-0050

Далі ми всі втрьох по черзі відрубалися, що він тіки не робив, аби не заснути, але найбільше лузав сємачкі собі під ноги, і от в 2:30 ми вже були на об’їздній у Львові. Всього 8 годин дороги і 3 машини!

40b4be0-dsc-0019

Напишіть відгук

ЕКСПЕДИЦІЇ