Ліса з Варшавського мордору
Живе у Варшаві, працює у великій транснаціональній компанії. Коли був Євромайдан – вона працювала у московському офісі і все більше мріяла про те, аби перевестися в яку-небудь іншу країну. На новий рік під час Євромайдану Ліса була в моїй групі по Індонезії.
Пройшло з моменту останньої нашої зустрічі майже два роки. 10 днів тому я написав, що їду у Варшаву і мав приїхати ще ввечері, але потрапив до надійного годинникаря.
Завдяки цій нічні пригоді я прийшов у гості до Ліси рано вранці, ми зустрічали світанок з вікна її варшавської квартири. Вона була другою людиною після годинникаря, яку я зустрів у цій подорожі. Ліса живе у районі, який тут називають Мордор. Ми багато говорили польською і згадували Індонезію.
Ввечері ми слухали Океан Ельзи у іншій варшавській хаті – її співробітниці. Росіянки Поліни, що була на концерті Вакарчука чотири рази. А за кілька годин я вже їхав нічним автобусом в Жешув, звідки і починалась справжня антропологічна подорож. Щоправда, почалась вона ще з годинникаря.
Ліса не знає, що колись сподвигла мене на купівлю камери. Я раніше писав історії без фото, а вона лишала мені пару раз обідні комєнтарії, на кшталт, шо ти, сказочнік, розказуєш.
Мені значно ближчі тексти і описи, ніж візуальні образи. Тому я і далі ніколи намагаюсь не витрачати час на постановку кадру і якомога більше запам’ятовувати. Але завдяки її коментарям в мене тепер є камера, а вам не треба включати увагу, щоб візуалізувати усе це.