Люди, яких я люблю

Бувають ті, на кого мені накласти, ті, яких я поважаю, та, яку я кохаю. І ще багато-багато різних людішок

Але є особлива категорія людей – люди, які самі по собі унікальні і особливі, люди, які ніколи не скурвляться, ти дивишся такій людині в очі і думаєш, так – оце вона, оця людина – вона дійсно ніколи, ні НІКОЛИ не скурвиться і сам собі думаєш, боже, а що. А що ж, якщо скурвлюся я? Скільки навколо тебе друзів вже скурвились-спились-скурились, а якщо і про тебе вже хтось так думає?? Отакі от думки іноді заповнюють сіру речовину, але я зустрічаюся з людьми, яких люблю і думаю – так, якщо я ще поряд з такими людьми, значить я ще не скурвився, значить я ще здоровий. Учора ми гостювали у людини (навіть двох, чи вже трьох!), яку я люблю страшенно, чи не найбільше. Це Євген Повєткін, літературний оглядач сайту Кут. Нещодавно у нього із дружиною Мариною народилася маленька спадкоємка цього неймовірного скарбу – людяності і справжності, її звати Соломійка. На жаль, поспілкуватися з нею не вийшло, але потримати на руках це чудо мені довірили Так от, цим величезним месаґом я хотів сказати усім вам, другі, цінуйте таких друзів, бо курв стає усе більше, а людей так по-справжньому мало.