11701077_10152863138491783_2468374189120288320_n

Одна коротка історія і три хороші новини

Восени минулого року я їздив по Україні з лекціями про Південно-Східну Азію. Загалом їх було 20. 18 міст і 20 лекцій. Мені дотепер принаймні кожного тижня пишуть люди з різних куточків України з подяками за ці лекції. Це надихає. Моєю ціллю було не заробити, а просто трішки поїздити-подивитись як змінилась країна і поділитись знаннями. Усі зароблені гроші я віддав у благодійний фонд. Але мова не про це – мене здивувало, наскільки різна аудиторія приходила на безкоштовні заходи і платні. Усі, хто потім писав мені – були саме з платних лекцій. За одну і ту ж саму лекцію в одному місті була скринька з “пожертвами”, а в іншому – 150 гривень за вхід. Проста істина, яку я завжди усвідомлював, проявилася ще більше саме після цього мого туру. Освіта має даватись або за гроші, або за надзусилля. За знання треба платити. “Любити платити, щоб потім цінити” як співав Кузьма. Тут нічого додати.

Одного разу в мене мало сльози не навернулись на очі. Я дебелий чувак, в мене майже два метра зросту, але тоді в мене мало не навернулись сльози, я вам кажу. В одному обласному центрі збирали гроші після лекції. І от один хлопець кинув 500 гривневу купюру в ту скриньку. На лекції було чоловік 50. Усі задоволені, усі сиділи до кінця. Коли я відкрив коробочку – там було десь під 600 гривень. От тоді в мене був розпач. Я зрозумів, що люди кидали по 1-2 гривні, у стільки оцінюючи майже 3 години знань. Дешевше ніж пляшка пива чи проїзд в маршрутці. А один хлопець оцінив це у 500 разів більше. Повторю – мені не важливі були гроші, це просто звичайне спостереження, що може несподівано викликати мізантропію. Тоді як на “примусово-платній” лекції у сусідньому місті за це платили 80 і приходило стільки ж слухачів, але при цьому – це були зовсім інші люди.

Процес формування аудиторії для освітнього заходу вже формується на моменті оплати. Люди, що не хочуть знань – обирають безкоштовні події, аби послухати “телевізор”. Люди, що платять за подію – автоматично розуміють, у що вони вкладають гроші за взід. У них по-іншому працює мозок. Звісно не у всіх, але у переважної більшості. Я не проти безкоштовних заходів, але з того часу я зрозумів, що до них навіть готуватися треба зовсім по-іншому.

А тепер до новин.

1. Майже усю осінь збираюся бути у Європі. Продовжую писати про цікавих, успішних, сміливих людей, яких зустрічаю на шляху. В Україні мені і далі цікаві люди, яким є що сказати. Люди, що досягли внутрішньої гармонії, а не купили машину в кредит. Люди, що збудували власну справу, а не нажились на інших. Надзвичайно цікаві іноземці, що адаптувались в Україні. Особливо азіати. Мені цікаві усі. Пишіть, якщо маєте щось сказати, або рекомендуйте своїх друзів.

2. Схоже, що буду координувати майданчик МАНДРИ на Форум Видавців. Він працюватиме три дні: з 10 по 12 вересня. У нас будуть печеньки, дискусії, цікаві гості і лекції. У рамках Форуму усі заходи – безкоштовні. Але на печеньки ми шукаємо партнерів. За кілька тижнів, сподіваюсь, матиму повний список подій і вам все розповім.

У зв’язку з цим покажіть українські тревел-блоги, які ви читаєте. Мені здається, що я знаю, якщо не всіх, то принаймні більшість. Але буду вдячний за будь-які цікаві посилання.

3. Помандрую по Україні з лекціями-історіями про подорожі, успіх, відкритість і автостоп. Вже побував у всіх обласних центрах і із задоволенням приїду ще. Але буду радий запрошенням із маленьких містечок і райцентрів. Якщо ви хочете мене бачити у себе в місті – share. Фото з лекції у райцентрі Жовті Води 5 років тому.

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ