Мар’яна з Тернополя в Куала-Лумпурі

З Мар’яною ми познайомились півтора роки тому. Ми брали участь у організаціїі відкритті виставки в Куала-Лумпурі, що була присвячена Майдану.

Вона з Тернополя, у Малайзії вже два роки. Пам’ятаю, що коли познайомились – казала, що ще буде тут максимум рік. Пройшло майже два.

– Кожного разу, коли говориш з таксистом, розумієш,як летить час. – Каже Мар’яна. – Вони усі питають, скількити тут. Спершу кажеш три місяці, потім пів року, рік. А тепер вже два. І іноді так відповідаєш, а тоді задумуєшся “Це ж вже два роки. Шо я тут роблю?”

Мар’яна працює у великій малазійській компанії Mindvalley, де в штаті 9 українців і зараз проходять співбесіду ще четверо. Вони активно роблять різні події, присвячені Україні.

Вчора ми їздили з нею і ще двома українцями у парк світлячків, де тебе возять на маленькому човні, а на деревах у темряві світяться тисячі маленьких комах. Нам трішки не пощастило, що зараз майже повний місяць, але цих красунчиків видно за будь-якої погоди і з задачею створювати ефект сотень новорічних ялинок вони справляються навідмінно. Потім ми сиділи біля їх басейну, в Куала-Лумпурі. Тут іноземці найчастіше живуть в житлових комплексах з басейнами. Це зовсім недорого і приємно.

Мар’яна тут почала займатись йогою і медитаціями, мріє відкрити свою школу йоги в Тернополі. Кілька місяців тому вона подорожувала по Японії, ще раніше ходила по Непалу і я обтікав слиною, переглядаючи її фото, а незабаром їде до Індії. Робота тут дала їй можливість вчитися на різних програмах і працювати одночасно, подорожувати, медитувати і мріяти.

Мар’яна дуже любить Україну і свою родину. Завжди говорить про те, як хоче щось зробити там і про те, як сумує за домом. За місяць вона збирається ненадовго додому і каже, що переживає це як наближення якогось великого свята.