Марійка шість років провела у Бангкоку
Це дівчина, що шість років просиділа на пальмі в дикій країні Таїланд, їла тарганів і крокодилів і запивала кокосами.
А якщо серйозно, то ми з Марійкою зустрілися 3 роки тому в Бангкоку. Вона була першою українкою, яку я зустрів у Азії. Це був її третій рік навчання у найпрестижнішому тайському університеті, що у світовому рейтингу вище за усі українські.
І от вчора ми зустрілися в Києві, нашому рідному місті, яке ми обоє сприймаємо трішки як туристи. Ми багато говорили про позитивні і негативні сторони Таїланду і України, але в результаті завжди приходиш до одного і того самого:
– Насправді потрібно в першу чергу знайти себе, – каже Марія. – Людям, які не знайшли себе – погано скрізь, а тим, що знайшли – скрізь добре.
Марія вивчала піар і медіакомунікації і шість років провела у одному з найбільших мегаполісів світу. Як їй це вдалося?
Марійка майже не ходила до школи, кожну зиму вона страшно хворіла застудами і завжди мріяла про теплі краї. Вчителі ходили до неї займатися персонально, а школу вона закінчила із відзнакою.
– Пам’ятаю як по закінченню школи поїхали ми до моєї бабулі на Галичину, а вона каже батькам “Наберіть у мішок всякого та встройте дитину в університет”
– У мішок? – трохи не розумію я.
– Ну так. Йшлося про дефіцит. Хоча дефіцитного товару вже не було, але бабуля знала, як це вирішувалося в СРСР. Я здала ЗНО на 198 балів і могла йти в Шевченка на бюджет, але побачила десь вдома газету “Київ на долонях”, там була реклама Таїланду. Було написано, що там тепло, дешево і смачна їжа. Я почала благати батьків, аби відпустили.
Батьки Марійки були дуже проти, тільки її дідо сказав “та хай дитина їде”. І дитину відправили з бабусею на зиму в Таїланд. Вони жили на березі, туди згодом приїхала на кілька місяців і мама.
– Бабуся в мене бойова. Їздила по Таїланду на велосипеді. Гальмувати так і ненавчилась, тому падала на бік як зупинилася.
Родині Марії так сподобалось в Таїланді, що коли вона знайшла там подругу-тайку і та розповіла, що в Бангкоку можна вчитися – вони вже були до цього готові.
– Ми пішли в міністерство освіти. На мене дивились з цікавістю і вказали на кращий приватний університет. Мені там же пропонували перекреслити туристичну візу і поставити студентську.
Марія каже, що не розуміє тих, хто складає враження про країну за кілька місяців, дає якісь оціночні судження.
– Я провела там шість років і мені досі здається, що я майже нічого не зрозуміла. – Каже вона. – Я не шукаю легких шляхів.
Вона не пішла вчитися в Шевченка, хоча проходила туди легко, а тепер не залишилася в Таїланді, хоча могла б отримувати від тисячі доларів зі старту і повернулася в Україну шукати тут застосування. Шість років у іншому кліматі змінили її здоров’я і зима їй більше не страшна.
– Тайці завжди кажуть “май пен рай”, що означає “не хвилюйтеся, все буде добре”, щоб не сталося. Я завдяки ним живу тепер за таким принципом. Мені все подобається.