Марина – пані головна редакторка

Вона головний редактор каналу Чернівецький промінь. Я був у Чернівцях один вечір і це була неділя. І от о 9 вечора в неділю я зустрів Марину з роботи і ми довго гуляли центром, сиділи і проводили паралелі між болотами праці на державних “столичних” каналах і регіональних.

Марина працює на приватному каналі і все там виглядає як на будь-якому сучасному телеканалі. Попереднього дня, в суботу, Марина теж була на роботі.

– Завжди є що робити, – каже вона.

Мене захоплюють люди, які так віддано ставляться до вибраного фаху.

Марина не скиглить, шо має працювати більше за всіх, зрештою, я не знаю, чи справді більше за всіх, але світло на каналі за собою вона вимикала остання.

– Мені трошки набридли теми. – Каже вона. – Часом здається, що люди тут хмурі, бо дивляться оцю всю жесть по телевізору і переймають її на себе. А що робити, якщо позитивних новин дуже мало? Часом здається, що я й сама перетворююсь на похмуру і нерадісну людину.

Кожного дня Марина веде свою передачу і до неї в гості приходять різні спікери.

– Минулого тижня прийшов один кандидат в депутати. – Каже Марина. – Я його питаю: “який у вас план? що хочете змінити в місті?”, а він мені каже: “Не знаю, подивимось, як стану депутатом.” Навіть іноді не можуть сказати, чого вони йдуть в депутати. А нам це все треба слухати.

Я натомість уважно і зацікавлено вислухав, на які жертви йде Марина заради своєї роботи. А саме: час від часу ходить на манікюр. Раніше сиділа по три години і вмирала, а тепер знайшла годинні сеанси. Я поцікавився, в чому різниця.

– Коротше, той манікюр, шо годину – не такий надійний, в ньому барабулю не посапаєш. Тобто як бачиш, що хтось в барабулі колупається з манікюром – це значить тригодинний манікюр.

Так я дізнався про манікюр і сапання барабулі трішки більше від пані головної редакторки.

– Одного разу я йшла на манікюр і мене врятували! – З захопленням розказує Марина. – До мене підійшли троє і питають щось англійською. Я трохи відповіла, а тоді кажу, може російською? Вони – так-так. Виявилось, що вони з Латвії. Але не хотіли починати говорити російською тут. Я їх проводила по Чернівцях, показала місто. Так вони врятували мене того дня від манікюру.

Марина дуже класна і дуже весела. Хотілося б, аби в неї були позитивні герої і позитивні новини. Хотілося б, аби телебачення заряджало і мотивувало. Але для цього треба робити корисні і позитивні справи у власному містечку. Телебачення за вас їх не зробить.

ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ ЗАПИС НАШОЇ РОЗМОВИ: