Італія

Сьогодні минув місяць у Італії. Цілий місяць. Барі, Рим, Ріміні, Сан Марино, Неаполь, Везувій, Таорміна, Катанія, Сіракуза, Амалфі, Позітано. Завтра останній день.

Тут рекордно часто чутно на вулиці українську. Вчора стояв і підслуховував двох мам з колясками і пивом на набережній. Отакі стояли з колясками і пивом, наче це борщага, а не набережна Позітано і говорили про те, як тяжко жити і скільки треба заробити, щоб си прокормити.

За увесь місяць я написав історії лише про двох осіб, що живуть тут, що теж рекордно мало. В якихось країнах люди відкриті настільки, що за день не встигаєш записати усього, що тобі наговорили перехожі, а в якихось забуваєш про комунікацію на якомусь рівні більше, ніж жарти і замовляння їжі в кафе.

Величезний мовний бар’єр. Українці точно значно більше знають англійську, ніж італійці, особливо на півдні. В Україні значно краще знають правила дорожнього руху, ніж в Італії. Тут несподівано все погано з цимі страшенно важко іноземцю без знання мови і місцевих правил. Але тут так красиво, що про це не думаєш і навіть місяця мало.

Завтра останній день. Не думав, що от так колись спонтанно вирішу провести цілий місяць в Італії. Попереду Будапешт, Відень і Прага і вже скоро назад, в Київ.

Хочу познайомитись з іноземцями, що живуть в Україні і розпитати їх про умови адаптації, проблеми виживання в українських реаліях. Якщо маєте таких знайомих-друзів – тегайте їх тут. Потім вам обов’язково відзвітую.