Подорожі і айфони
Є одна річ, до якої я тут не можу ніяк звикнути. Час від часу дивують питаннями “Де взяти гроші на подорожі?” В принципі, роблять це лише тут, вдома і пост-совковій кліматичній смузі, у якій такі дивні соціальні пріоритети.
Депутат-соціалістка на дебатах в Нідерландах сказала у промові: “Нашо нам українці в асоціації – вони навіть собі не можуть дозволити купити айфони”. Да, отак прямо і сказала. Це, відверто кажучи, здивувало. Опонентка-демократка відповіла їй: “Це ви, напевне, не були в Україні. Там айфонів більше, ніж в нідерландців”.
І я почав тако дивитись на ґаджети навколо. От сьогодні був на державному каналі з зарплатою на мішок картоплі – у всіх айфони, їду в тролейбусі – у всіх навколо айфони, а в нас офіційно навіть нема apple store, в Ужгороді з квартири судді серед білого дня винесли всього-навсього мільйон, сьогодні обідав в кафе, а по сусідству науковці НАН гучно бухали всьо, шо бухалося, 12 дня, робочий день закінчився, просто хтось дисертацію захистив; учора в маршрутці зайшов чувак в дорогому костюмі, з айфоном і шкіряним діпломатом, підійшов до водія і попросився “по посвідченню”.
Так от, прошу вас, не ставте запитання, звідки в мене гроші. Просто в мене все ще нема айфона. Взагалі не питайте про гроші тих, кому ви не платите зарплату. Державним службовцям платите. Та й то треба дивитись, як довго вони у вас на службі. А для інших це просто неетично.
