длдл

Наталя – добрий мізантроп

Має власний невеличкий страховий бізнес в Богуславі. Її батьки переїхали сюди з Миколаївської області ще коли вона була малою. Тепер уже її син студіює в Києві, а вона продовжує жити у Богуславі.

– Ви знаєте, – каже Наталя. – Тут унікальне місто. Я досі пам’ятаю, як домашній сир на базарі рахували у фунтах, а не в кілограмах. Базар у Богуславі – легендарний. У Магдебурзькому праві для Богуслава ще у сімнадцятому столітті було написано, що базарні дні – середа, п’ятниця, неділя. Воно так і залишилося дотепер. Шолом Алейхем писав: “хочеш бути обпльованим? Поїдь до Богуслава на базар.”

Ми сиділи на затишній кухні у Наталі і їли її домашні страви. Вона серйозно підготувалася до нашого приїзду.

– Всі гроші, які я заробляю – витрачаю на подорожі. В мене старі меблі, старий будинок. Я не можу дозволити собі так викидати гроші. Проходжу до сусідів, а в них спальня за три тисячі. А я це зразу перераховую у подорожі: я ж за ці гроші могла б до Японії злітати. А для них важливіше – аби з натурального дерева.

Кілька тижнів тому я виклав мапу маршруту Наддніпрянщиною. Пройшло хвилин двадцять і написала Наталя: “В мене великий будинок в Богуславі, можу прийняти ваш екіпаж!” У нас усього кілька спільних друзів, рідко вже таке буває. Наталя читала мої історії досить давно. Ми приїхали до неї у гості.

– Взагалі я не дуже люблю людей. Скоріше навіть мізантроп. – Сказала вона. – Але для вас роблю виключення. Я багато подорожую і знаю, як закордоном приймають. Повертаєшся часто із закордону і ходиш усміхаєшся тут в кафе і магазинах, а всі сприймають тебе як дурника. Я подумала, що треба вас запросити і розповісти про Богуслав, аби у вас залишилося бажання приїхати сюди ще.

Із такою мотивацією занадто добрий мізантроп Наталя запросила нас, чотирьох незнайомих осіб, до себе додому, наготувала нам смачнющої їжі, зварила компот із власних полуниць, розповідала нам богуславські єврейські анекдоти. На думку Наталі – у Богуслава величезний туристичний потенціал, але немає кому цим займатися.

– В нас на центральній площі міста метровий сніг. Це позор. Я в дитинстві пам’ятаю, як мама показувала мені підземні ходи. Але їх ніхто не досліджує. Тут натомість відкриваються аптеки і генделі, бо це бізнес місцевої влади.

Богуслав – дивовижне місто. Тут жив Нечуй-Левицький. Наталя каже, що все тут і далі є, так як він писав: місто занадто міщанське. Тут на місці пам’ятника Леніну тепер пам’ятник його черевику. Леніна скинули, а черевик залишився. Щоправда надпис: Слава Небесній Сотні. Під черевиком Леніна. Засновником вважають Ярослава Мудрого, але пам’ятник йому спромоглися відкрити лише кілька років тому. Автовокзал тут фактично знаходиться на острові. Тут величезна проблема з туалетами. Їх в центрі міста просто немає. На центральній вулиці Нового району з трьох кафе – туалет є лише в одному і він платний. У пам’ятника Марусі Богуславки долоні і стопи вдвічі більші за голову. На бруківці біля міськради досі можна знайти шматки бруківки з івритом, це колишні плити із єврейського кладовища, які радянські “господарники”, попередники теперішніх, теж вміло використовували все, що не так лежить.

У Богуслав треба буде обов’язково ще раз повернутися. Дякуємо вам, Наталю, за гостину, екскурсію і навіть страховочку! Ми повернемося ще!

Прочитайте історію про ще одну Наталю.

ЕКСПЕДИЦІЇ