b5ce963-11

Відень-недоБудапешт недоавтостопом

Корочє, ми канєшна молодці. Дорога до Будапешту в нас весело протупцювалась на hitchwiki.org, де зазвичай з таких буржуазних міст як Відень шукаються шляхи виїзду. Так от, чомусь ввечері я не побачив так інакшої точки, аніж летовище, а на летовище ми вирішили не їхати. Там взагалі якась неясність була як виїжджати. Тому я подивився на мапі на початок автобану, і ми поїхали на його досить наче хороший з’їзд. Там поруч автобусна станція ErdBerg. І все було б нічо, але там паркан досить масивний, в щілину ми ніяк не пролазили. Тому було рєшєно через нього лізти. mme-katastrophe супроводжувала нас Віднем два дні, і сьогодні відправляла нас. Тож вона була з нами. Ми вже з-за паркану помахали їй ручкою і почали стопити. 6da761b-2

Я зразу шось запідозрив. Те місце, де ми стояли чимось дуже відрізнялось від того, що я бачив намапі, і зрештою я зрозумів – треба перебігти ці два з’їзди, і стати на ньому в інший бік. Там з іншого боку якісь закинуті бараки, закинутий підземний перехід. Ми стопили-стопили і застопили двох турків, вони сказали, що з Відня не виїздять, і я зовсім зневірився у цьому місці. Ми пішли під автобаном до з’їзду з іншого боку, ця розв’язка досить масивна, і побачили, що з іншого боку машин взагалі немає, тому почали повертатися назад, ми були за парканом на автобані, але був звісно план, що сказати поліцаям, і ми саме про це говорили.

І ось вони – поліцаї – за 50 метрів від нас, але ми в тіні, вони нас не помітили – фантастика! Стопимо далі, настрій убіт, співати навіть вже не палучається, пів на 12 пишу знайомому з Відня, тіпа – візьмеш? А він саме поїхав з Відня. Тож ми вирішили – треба на летовище і стопити звідти. На той момент я згадав, що вже стопив колись з Відня до Братислави, а це той самий напрямок, і що є така заправка, де нас тоді перша ж людина взяла до Братислави. Але вже було пізно, ми ще й реально пізно виїхали, бо присвятили Віденьським музеям стільки уваги…Альбертіна, Леопольд і КунстХаусВієн :) Про них напишу окремо.

d6a47ed-3Втім дуже хотілося вибратися з цього вавілону подалі, Відень – перенаселений і перенасичений автомобілями, хотілося їхати не по автобану, а по звичайній сільській дорозі нарешті, і ми стомлені і ледь тримаючись на ногах перелазимо паркан назад, пісяємо в кущах, у Відні то!! І їдемо на метро на летовище, але чекаючи на метро я помічаю на наплечнику Нателли Його!! Равлика! Він сидів собі спокійно, він був свідком того як я перекидав наплечники через паркан, і як ми перебігали дорогу. Нателла закричала: “Зніми ЦЕ з мене”. Я зняв і говорив з ним, а вже у вагоні впустив. :-( Він заповз під сидіння і сховався там, а я ще хвилин двадцять вже після того, як ми вийшли нив про те, що ми загубили молодого равлика. Потяги на летовище о 12 ночі вже не ходять, вотєфакь? В кінці кінців ми знову побачили нашу кращу віденську подругу! :))) Ми прийшли до неї домів о другій ночі і відрубились одразу ж, а вранці вона провела нас на маршрутку до ІКЄЇ, де почалась наша неймовірна поїздка до Загребу! :)

Напишіть відгук

Позначки:

ЕКСПЕДИЦІЇ