Одеса – котяче місто | Богдан Логвиненко

Прівєт, Одеса. Котяче місто.

Півдня думав і допитувався, як ці дворові мешканці такі жирні, як вони виживають, що їдять і де сплять. З котами буває одностороння любов, буває, що від любові їх шерсть і запах викликає сльози і соплі.

Коротше, поки я думав, як одеські коти влаштовують собі життя, як їм тут солодко і тепло, як вони ділять ці крихітні дворики без котячих сварок, поки я думав, як круто все ж, що вони здебільшого дворові, а не домашні і можна любити їх на відстані і без сліз, тим часом оцей от вліз через вікно і спокійно собі поспав на моєму одеському ліжку.

Вчорашня подія в Одесі закінчувалася кілька разів, після двогодинної лекції я подякував, але всі залишились на своїх місцях, мовляв, розказуй нам шось ще.

Потім ми сиділи в кафе, після якогось третього закінчення, опівночі, я випадково зустрів кількох відвідувачів лекції вже майже біля свого хостелу і в результаті потрапив у номер тільки вранці, після світанку з чудовими людьми і чайками на пляжі. Дякую вам за це всьо, одесити! Завтра вже Дніпро.