Оксана і Майкл, картину якого має Нік Кейв

Ми бачилися востаннє у 2007 році, я брав у Майкла інтерв’ю. Вчора ми зустрілися знову в центрі Києва. Кілька днів тому у Майкла була виставка. Він художник, Оксана – громадський діяч.

– Я пам’ятаю те інтерв’ю, – згадує Майкл. – До мене підійшла бабуся просити милостиню, я відкриваю гаманець, а там порожньо. Я ж художник! А твій фотограф зразу клац-клац! Я думав, що ви це спеціально підстроїли.
Я ржу.
– От бачиш, – каже Оксана. – Я ж тобі казала, що це випадково сталося. Бабулі там зразу бачать, хто іноземець і до кого треба підходити.

У Майкла нафарбовані білі нігті, він дуже сором’язливий і завжди усміхнений. Він переїхав у Київ в 1997 році, а тоді придумав собі псевдонім із власного прізвища Мерфі та прізвища Оксани – Грищенко. Вони вчили українську разом, хоча у обох відчуваються зовсім різні акценти в мові. Оксана виросла в Москві з батьком-дипломатом (який потім був міністром МЗС), а навчалась на мікробіолога у Німеччині, там вони і познайомились.

Ми вчора зустрілися, я їм розповів, що йду сьогодні на фільм Ніка Кейва. Бо дитинство Майкл провів у Австралії, хоч в нього частково ірландська, частково шотландська кров. А Кейв теж австралієць. Австралія, насправді, це цілий континент, але вона, насправді, така маленька, що я подумав, вони ж можуть і знати одне одного.

– О, у нього є моя робота! – Сказав Майкл.
– Ну тоді ви мусите піти зі мною в кіно сьогодні!

І от сьогодні ми йдемо на Кейва, в якого є робота Майкла.