Патрік і розмови про політику

Я проходив повз внизу, він сидів у кабіні. Я побачив ірландські номери і подумав, шо нє, точно не в мій бік. Це було на кільцевій Бергамо, а їхав я на південний захід. Він сам відкрив двері.

– Ей, ти куди?
– В Геную
– В Геную? Я там поруч проїжджаю. Хочеш? Сідай!
Я пішов залазити до нього в фуру.
– Тебе як звати?
– Богдан. А тебе?
– А мене Патрік.
– Вау, неочікувано!
– Хахаха!

Коли Патрік дізнався, звідки я, почались звичні дискусії про міжнародну політику.

– Слухай, я дуже розумію вас. Путін веде себе як Британія з Ірландією. Тіки Росія не Ірландія. Він каже, шо там російськомовні, яких треба захищати. Та якби Британія захищала всіх англомовних світу – то була б найбільшою країною на землі. Вони захопили північну Ірландію, але не захопили всю. ІРА врятувала нас. І ви теж будете добре жити. Але імперія візьме своє, на жаль. Колись, правда, їм усім доведеться за це відповідати.

Виявилось, що Патрік їде не до Генуї, а до Женеви. Ну, в ірландців як в усіх островитян, з географією не дуже. Він мене висадив біля кільцевої Мілану, і хоч я зробив невеличке коло – вже скоро я виїхав звідти в напрямку Генуї. Жаль, но зробив тільки одне фото.