12794496_10153257572626783_4691977677492647104_n_1

Павло – засновник Komubook

Мовознавець і культуролог з Києва, 34 роки. Павло довго шукав можливості видання якісних перекладів іноземної літератури і два роки тому придумав і почав втілювати свою ідею в життя. Є спільноти, що войовничо боряться за українізацію вивісок, тим самим часто відвертаючи від самої ідеї українізації, але поки що значно менше тих, хто шукає конструктивні шляхи збільшення мовного і культурного поля.

Якщо добре поритися в мережі, можна знайти, що у Павла був блог, де він перекладав Жижека, виходили статті в “Ї” та “Критиці”, а от у “Дзеркалі Тижня” вийшла всього одна-єдина стаття і вона була присвячена Гантеру Томпсону.

Томпсон помер у 2005-му році. За кілька тижнів після цього у своїй статті Павло пише: “Така завчасна втрата, сподіваюся, врешті зверне увагу наших видавництв на культові постаті як Гантер Томпсон, і ми матимемо змогу насолодитися його поетичною мандрівкою в серце американської мрії українською мовою.” І чесно витримує для українських видавців джентельменську паузу у десять років. А восени 2015 він оголошує про нову краудфаундингову платформу Komubook, де однією з книжок, власне є “Страх і відраза в Лас-Вегасі” Томпсона.

– Я всі ці книжки читав в оригіналі, – каже Павло. Він вчився у лінгвістичному університеті, писав дисертацію в Німеччині. – Але мені хотілося, щоб їх тут мали змогу прочитати ті, кому недоступні оригінали. Більшість перекладів існує лише російською. Я працюю у інший сфері – займаюся інтернет-проектами. Але одного дня зрозумів, що видавництво слід робити самому – і почав розбиратися. Як купувати права, як працювати з перекладачами, як робити обкладинки. Хотілося зробити справді якісні книжки.

Не зважаючи на те, що на збір грошей було оголошено цілих 3 місяці – на видання вдалося зібрати в середньому 18-20% від необхідних коштів. Але книжки все одно вийшли – Павло просто доклав власні гроші, залишаючи надію на те, що у майбутньому все зміниться і вони не встигатимуть за попитом.

– Люди нам не довіряють. – Каже він. – Їм здається, що ми можемо оголосити і не видати, або що буде поганий переклад чи неякісний друк. Нам усе одно слід було стартувати, звісно, хотілось би, аби докладати не треба було так багато. Сподіваюсь, що на наступні книжки нам довірятимуть більше.

Думаю, що не вистачає ще й планування і вміння інвестувати. На минулому тижні “Комубук” анонсували наступну хвилю збору коштів на видання із 7 книжок. Ви можете зайти до них на сторінку і вибрати те, що подобається, розрахуватися карткою і чекати кілька місяців на вихід книжок. Щойно я замовив собі одразу десяток, тому що у попередню хвилю я був одним із тих, хто не повірив, не знав, що це за чуваки, залишив собі цю чудову ініціативу “на потім”. Потім пішов на презентацію проекту, а днями ми зустрілися з Павлом і мені стало прикро, що кілька місяців тому я не встиг передоплатити книжки, що коштують від 75 до 90 гривень, а після видання у продажу – вже вдвічі дорожче з націнкою магазинів.

Можна жалітися і нарікати, що немає якісних перекладів, а можна без досвіду на ентузіазмі взяти і зробити власне видавництво і спробувати об’єднати навколо себе небайдужих, що підтримають ці видання. Ще 10 років тому Павло писав статті і жалівся, а сьогодні він зрозумів “Хто як не я”.

Всього-навсього треба навчитися планувати. Навіть планувати власне читання. Я запланував прочитати Де Сада, Берроуза і Коупленда, запланував і кілька примірників, які знаю, кому подарувати.

Замість того, щоб воювати із вітряками та іншомовними вивісками – спрямуйте енергію в конструктивне русло. Підтримайте, поширте, прочитайте: http://komubook.com.ua/

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ