Пхунсонг – будівник мосту “Дружби”

Це були лінгвістично найважчі попутники. У нас взагалі не було спільних слів. Зовсім. Навіть на запитання “ду ю спік інгліш” вони просто дивились на мене і ржали. Хоча надпис “Laos” на моїй табличці зрозуміли.

Коли вони зупинились – його жінка миттю перестрибнула назад, не відкриваючи навіть двері. Вона мені не представилась, а Пхунсонг показав свій паспорт (id картку), щоб я зміг прочитати його ім’я.

Вони нічого не розуміли, навіть коли я їм писав у гугл транслейті якісь питання з перекладом на тайську.

Вони їхали на досить розбитій тачці і я думав про те, шо вони цілком можуть мене спеціально везти до кордону, як таксі, я так думав навіть тоді, коли Пхунсонг показував мені “Чи ти голодний?”, ви знаєте, це жест, який, можливо, найлегше показати мовою знаків. От якщо ви хочете в туалет – показати це значно складніше, або як мінімум дуже непристойно.

Але він показав, шо працює на будівництві прямо перед кордоном. Він намагався мені показати і міст. “Міст дружби” між Лаосом і Таїландом. Я одразу не зрозумів, а пізніше прочитав, що він був зведений менше року тому. Думаю, мій друг Пхунсонг будував і його.

Коли ми під’їхали до кордону, вони ще раз шось тайською мені, напевно, побажали, поржали і поїхали собі назад, до будівництва.