Побороти Дойче бан!
— Ну як тобі наша німецька гостинність? Грьобані Інтерсіті, довбаний Дойче бан. Як тобі ці смердючі поїзди, ця суто німецька фішка: нема місць в поїзді — сиди на підлозі, це такого немає ніде в світі, тільки в нашій довбаній Німеччині, — каже така, — Давай зроблю тобі фото, покажеш дома цю дикість.
— Та нема слів, — намагаюсь підхопити я тон розмови абсолютно невідомої мені дівчини з черги до туалету, що почула мою розмову з контролером про cultural differences, щоправда ніхто не знав, звідки я. — Ви праві в нас так не їздять. В нас навіть державні працівники, що все своє життя працювали за рахунок податків реєструють десятки автомобілей різних класів, а мери міст розвивають космонавтику і займаються польотами в суборбітальний простір.
— Космонавтики? Нічого собі, ви знаєте як давно я не чула про космонавтику, все розвалюється, я ж кажу — Німеччина котиться невідомо куди. І ось ця черга в туалет, один не працює, ось оголошення висить.
“Того ж ми вас і побєділі” — мало не вирвалось в мене, так захотілось її заспокоїти: “Нічого, нічого, кицю, у вас все ще попереду, все ще може бути так само добре як у нас. І золоті палаци, і кошерні вагони, і любов до готівки, і гордість за безкарність. Треба тільки добре працювати над собою і ніколи не цінувати того, що вже маєш. Головне тепер побороти Дойче бан.”
Вголос не сказав. Занадто безглуздо навіть як для розмови в черзі до туалету, до того ж я все ще мав останній шанс на фото.