хроніки Сумно.ком

Знаєте, колись, ще у школі, я вимагав з мами купити мені модем, щоб качати реферати, мовляв, усі діти качають, а я, як дурак, сам пишу. Тоді я їх не став качати, тоді в школі якось поменшало запитів на реферати, колись, тоді-тоді давно-давно (здавалося б, ось, кілька днів пройшло) я зайшов на один форум. Зареєструвався. І з того часу я став зовсім іншою людиною. Інтернет-залежною, однозначно.

Але, мені здається, це єдиний мінус мого перевтілення.
Тоді, давно-давно, я ще навіть не знав, що таке html і взагалі, як користуватись чимось окрім клавіатури і мишки))) Пройшло пів року і я загорівся ідеєю. Величезною ідеєю – зробити спільноту україномовних киян. Тоді ми назвались націоналістичною організацією (кого цікавило, звідки СУМНО – ото саме звідти). Сайт місяць простояв без дії. Організації так і не було створено, а люди – розбіглися. Тоді я пригадував, як кричали ці ж люди в один голос такі мегаідеї та мегаплани, такі гасла і такі слогани! Але, коли дійшло до діла, людей залишилося небагато. Я радий, що принаймні одна людина (а це dj_endjyk) з тієї кумпанії є ще поруч. Ми вирішили робити щось культурницьке. Тоді все було настільки примітивне, настільки дурнувате, тоді рецензії були такими примітивними, тодішні свої тексти я перечитую сміючись – їх вже немає на сайті, вони лежать в архіві – мій перший репортаж, моя перша рецензія, моє перше інтерв’ю… Потім з’явився antistar_morok і нехіло модернізував сайт. З того часу почався якийсь новий етап – відвідуваність почала рости, кількість зацікавлених – збільшилася, тоді ж з’явилися і перші шкандалі, пов’язані із СУМНО. Тоді – я нервувався, зараз – я сміюся. Тоді ж з’явилася і turkay, яка почала займатися форумом. І поїхало…
—
СУМНО не працювало усього 5 діб, а в мене рвало дах. Це так – наче в тебе згоріла квартира, це так – наче в тебе хтось помер, ні не кажіть, що це не порівняти, я знаю, що таке смерть. Я не знав, чи відновимо ми сайт таким, як він був. Але – вже все добре. А я – стільки маю сказати вам. Стільки сказатииии……
Знаєте, я думав – от, якась падла його вбила – значить так треба, я часто думаю, що вже не здатний робити усе так, як було колись, виконувати і підтримувати все на такому ж рівні.
Найгірше – це коли тебе підставляють ще й через СУМНО, це переноситься найтяжче. Але цей меланхолійний пост добігає кінця))) усім дякую за увагу)))