Тарас – вчитель англійської у В’єтнамі

Щастить мені тут на тезок кобзаря. 🙂 Тарас вже 10 місяців у В’єтнамі. Викладає англійську в’єтнамцям. Заробляє в кілька разів більше, ніж міг би заробити в Києві з такою працею.

Англійська – його перша мова. До 13 років Тарас жив у Канаді. Потім вчився в Україні, отримав вищу банківську освіту, намагався робити власний бізнес.

– Але Україні я виявився не потрібен, – коротко підрезюмував Тарас. Я не став запитувати деталі, скільки можна слухати одні і ті самі історії про непридатність системи до будь-якого чесного бізнесу.

Вчителем англійської Тарас став випадково. Приїхав сюди і проходив курс, як викладати. Начитався в мене про Малайзію, хоче переїхати тепер туди. Шукає місце для укорінення.

Це могла бути дуже сумна історія, про те, як активним людям не вдається ламати систему і вони відчувають себе непотрібними, але, по-моєму, це позитивна історія. В України є стільки послів за кордоном. Можливо, навіть більше, ніж в самій Україні. Думаю, що колись материк буде готовий до змін і вони відбудуться. І ці всі посли, посольства і консульства у вигляді таких людей як Тарас, побудують справжню мультиконтинентальну Україну. Та чого побудують, безліч таких людей вже її будує в уяві всіх, кого ці кобзарі зустрічають на своєму шляху. Колись це кобзарство і їх досвід буде такою самою фундаментальною цеглиною для України, як вулиця Вірменська у центрі Львова, Сінгапура, Джорджтауна і Бангкока для Вірменії.