11006409_10152742579566783_2083306444387254422_n

Тау і Мінт – моя просвітницька розмова про автостоп

Вони не тайці, Тау з Чіанг Раю, він з етнічної групи лісу, вона – мео родом з міста Нан. Лісу – це етнос, що входить до “56 етносів Китаю”, вони здебільшого живуть в провінції Юнань, трошки в М’янмі і Таїланді. А мео – невеличкий етнос, що жив на півночі Сіаму.

Вони стояли і хвилин 5 намагались зрозуміти, куди я взагалі їду. Потім ми включили гугл транслейт і розмова забила ключем. Я всівся до них на заднє сидіння і, вже за традицією для тайської гостинності, за 3 хвилини вони зупинились біля найближчого мінімаркета.

Мінт на телефоні писала тайською і показувала мені переклад англійською. Там були такі повідомлення:

– Не хочеш в туалет?
– А ти вже поїв?
– Може взяти тобі води?
– Давай ми тебе посадимо на наступній автобусній станції на автобус. Він дуже дешевий. Ми заплатимо за нього.

Натомість я їм друкував екзистенційні повідомлення. Про те, як я подорожую, чому саме так. Про те, шо мені не треба на автобус, я не сідаю на автобус не тому, шо в мене немає грошей, а тому шо, мені цікаві люди, такі як ви.

Вони, зрештою, зрозуміли і з автобусом відчепились. Але з гостинністю так просто тут не відчеплюються. Тож із мінімаркета мені принесли воду і ред-бул. Якщо ви ще не знаєте, до того, як ред-бул став європейською впізнаваною компанією – він вже успішно робив гроші в Таїланді. Бо придумав його таєць, що помер нещодавно, у 2012 році і на той момент був третьою найбагатшою людиною Сіаму. Канєшно, тут в кожному супермаркеті окремі холодильники для десятків різних сортів ред-булу. Тут його п’ють всі.

Но я не п’ю. Тож я заховав його в кишеньку позаду їх сидіння. Згодом вони звертали на Нан, а мені вже було не по дорозі. Ми тепло попрощались і Тау всунув мені в кишеню 200 бат.

– Це тобі на їжу, – показав він жестами і я зрозумів, шо моя просвітницька робота щодо автостопу насправді вся насмарку.

Я йшов і думав про буддистських монахів, з якими в мене дуже схожий спосіб подорожувати. Раніше мені завжди здавалось, що це пекельна справа. Що це правдивий шлях до просвітлення. Просто ходити пішки селами без кишень і гаманця. Тепер розумію, що ні. Якщо мені так допомагають навіть без релігійного контексту, то вони тут мусять бути обтяжені спокусами. Так ні до якого просвітлення не наблизишся. Так шо всьо, пока-пока Таїланд. Попробую просвітитись в нищому соціалістичному Лаосі.

І дякую вам, Тау і Мінт, ви чудесні! Ваші 200 бат я віддав бабусі на вулиці. Я реально не знав, шо з ними робити і як покласти собі в гаманець.

Напишіть відгук

Позначки: ,

ЕКСПЕДИЦІЇ