Валєнтіна Ніколаєвна і красівий Кієв

Ми їхали вдвох в купе з Одеси дивним потягом, що через Дніпро переїжджає на лівий берег в Черкасах, а тоді на Дарниці повертається на правий. Інші пасажири вийшли раніше. Ми виїхали на міст, як вона почала говорити.

– Какой красівий наш Кієв. Била я в той Вєнє, – каже вона. – Тут зелень, рєчка, длінниє проспєкти. А в Вєнє шо? Ну Бельведер ще да. Але Вєнє до Кієва ще очєнь далєко.

Я чуть не поперхнувся пєчєнькою, слухаючи монолог Валєнтіни Ніколаєвни про любов до столиці. В неї у Відні живе дочка. Мені взагалі кожного разу не дуже зручно публікувати такі діалоги, коли люди не знають, що їх історії можуть стати відомими не одному мені. З іншої сторони – коли людина говорить стільки першому зустрічному – вона сама не вважає ці речі таємницею, тож я намагаюсь не паритись. Вона говорила весь час російською.

– В Одесі в мене друга дочка і внучка. – Почала розказувати вона. – Тут в мене мама і чоловік поховані. Тому я до Одеси не хочу. Київ – дуже красиве місто, це мій дім. Я на могилі чоловіка вже зробила пам’ятник нам обом. В мене там тільки дата народження, а в нього і смерті. Як буде кому – то поставлять дату, як не буде – то вже як буде.
– Канєшно буде, – почав я заспокоювати Валєнтіну Ніколаєвну, – у вас же дочки.
– Та! – Махнула вона рукою.

В нас чогось старші люди страшенно люблять себе жаліти. Я стільки країн проїхав, але такого всесвітнього жалю, напевно, не зустрічав ніде. Валєнтіна Ніколаєвна ще довго розказувала, як комуністи строїли страну, а “ці” взяли і розтоптали уваженіє до старших і про всякі такі штуки, через які мені якоби мало буть жаль “їх”, тобто старше покоління. Завжди є оцей розподіл, лагідна дідовщина.

А часом зустрічаєш в подорожі людей старших за Валєнтіну Ніколаєвну і ніколи навіть не подумаєш, що до них треба якесь особливе ставлення, сприймаєш їх без урахування віку, ніколи не дізнаєшся як їх “по-батькові” і про те, яке молодше покоління неправильне. Вони навіть можуть образитись як діти, коли їм вказуєш на їх вік, старші теж ображаються, коли ти їм кажеш “почекайте, я вас підсажу”, а вона тобі каже: “ти шо думаєш, шо я стара?”

От Валєнтіна Ніколаєвна дуже хороша і добра жінка, але народилась і вивчилась в совку, де принцип дідовщини, дєдивоєвалі був одним з китів цієї релігії.