Я, шоб ви знали, сука, естет

Я, шоб ви знали, сука, естет. Тому коли ми їдемо на швидкісній лодці з одного острову на інший і там купа прикольних людей навколо, усі вони пристойно одягнені і усміхаються, величезна арабська сім’я теж виглядає дуже добре, передають через мої руки дитину, я сижу між ними. Я, сука, естет, тому я, сука, намагаюсь не дивитись навпроти, де сидить хрестоматійна сім’я. Татусь із страшними наколками між пальцями, єдиний пасажир без футболки і в шортах, які дуже нагадують полосаті труси-сємєйкі. На пузі у тата висить хрест, хрестіщє, хрестощє. На пузі. Мамуля в жахливій блузці і очках-мухах, кривиться і дочка, яка не могла народитись папаєю з яблуні. Я, сука, естет, я тільки подивився раз на них і намагаюсь дивитись по сторонам, тіки, сука, не навпроти. Я майже впевнений, з якої вони країни, але про штампи намагаюсь не думати. Вони дивляться на всіх з прізрєнієм, а французи по сусідству з ними з посмішкою і зацікавленням розглядають пузо, хрест, труси, блузки мами-дочєрі і всю цю еклектику.

Я передаю дитину з рук в руки, дитина шось голосно вигукує і від радості махає руками, я ржу, радію, що не заплакала від незнайомих рук передатчика, всі в лодці ржуть теж, троє навпроти мене кривляться. Я не бачу, ні, не бачу, намагаюсь не думати про причино-наслідкові зв’язки, комплекси і іншу хуйню, я естет, сука, мені ніколи про таке думати.

І тут ми виходимо з лодки, вони вилазять з лодки як Путін з коня. Тут тим, хто доплив, положено печеньки, трошки відрізняється тут паром від того, шо в Керчі. Я підходжу за печеньками, троє, що були навпроти, стоять переді мною мовчки. Всі навколо говорять, сміються і радіють життю, але вони насуплені, може, в них шось сталося, може вони переживають падіння ціни на нафту чи газ, але я ж намагаюсь не думати, з якої вони країни, намагаюсь не розглядати їх, не дивитись навіть в їх бік. Не судіть мене строго, просто я, сука, естет. І тут дочка така каже: