Яцек і Томек – польські лісники

Томек підібрав мене на глухій дорозі, де можна було йти посередині, лише кожні хвилин 10 проїжджала машина. Сьогодні неділя і це теж дається взнаки. Їхати швидко не вдається. Але настрій чудовий.

Томек страшенно вибачався за свій бруднющий самохуд.

– Отак виглядає авто лісника після полювання! – Казав він і сміявся. Він неймовірний добряк. – Сідай! Ноги влізуть? Це гарбузи величезні для дітей, вони просили. Кинь рюкзак назад, тільки обережно! Там гриби!

Я подивився назад – там сиділо по коробках безліч білих грибів. Отакенних! Я обережно поставив рюкзак.

– Зараз заїдемо до мене додому, потім я тебе завеезу до кордону, почекаєш? – Спитав він. Ми заїхали до нього, я поміг віднести гарбузи, він заніс гриби і рушниці. Прямо на паркані в лісника висить кілька шкур. Не розпізнав, яких. В мене дуже боліла голова з самого ранку.

– Вибач, ще пару хвилин. – Повторював він це кілька разів так, наче я його найняв. Він виніс нам бургери, це було так мило. – Ось візьми, це від моєї дружини. А тобі взагалі нормально?
– Та щось голова болить, – чесно зізнався я. І він швидко сходив за водичкою і таблєточкою. Я забув вдома таблєточки, катастрофа.

По дорозі до нас підсів Яцек.

– А у вас в Україні теж так важко бути лісником? – спитав він так, наче знайшов, у кого спитати, ну так, я зараз маю йому відповісти на це питання, чи важко бути лісником, я дивлюсь на нього, він справді очікує відповіді.
– Та ну як сказаати, – почав я.
– Та в них все рубається за бабло, – сказав Томек. – Так не можна. І так як в нас не можна. В нас сухі дерева не зразу зрізають. Не дають. Це ненормально. Наші екослужби занадто консервативні. В цей момен дорогу перебіг рудий лис. М-да, подумав я, краще вже консервативні, ніж ніяких.

Вони довезли мене прямо до словацького кордону, хоча це на 8 кілометрів було далі, ніж вони їхали. Вони вискочили з машини попрощатися, а я зловив їх для фото. Це їх так чомусь обрадувало, наче вони знайшли грибну поляну. Ми по три рази потисли одне одному руки і обійшлися. Завжди знав, що гриби з людьми роблять чу-де-са!