Київ – Лісабон – щоденник подорожі
Отже, в суботу, 11 квітня, завершилась моя тринадцятиденна подорож автостопом з Києва до Лісабону. Цей запис – підсумковий, у ньому зібрані усі історії. Мене агітують писати тлєн-книжки. Я їх пишу вам не тратя бумагі, тут в фейсбуці. Ось повне собраніє сочінєній. Можете даже натиснути кнопочку “рєпост”.
4360 км позаду. 135 км пішки. 9 країн. 4 ночі в друзів, 5 ночей в хостелі, 2 в гестхаусі, 1 ніч на автобусній зупинці, 2 ночі на заправці. 34 авта, 5 бусиків, 3 фури. Тричі перелазив паркан. Двічі зупиняли поліцейські – обидва рази в Угорщині. Перевіряли документи і раз погрожували штрафом за неправомірне перебування на автобані. Один раз перебігав по рельсам швидкісного потягу під мостом. Незліченну кількість разів дерся через кущі. Все це – заради того, щоб познайомитись з новими і цікавими людьми. Розпитати їх про жизнь, розказати про Україну.
Витрачено 250 євро на буденні потреби і ще 100 євро на вєсєльє. Маю сказати, що цю подорож можна було б зробити і за 50 євро. Можна було не платити за громадський транспорт майже ніде. Жодного разу в мене не перевірили квитки. Але я не люблю такі ризики. Я відхилив кілька запрошень додому, коли був надто втомлений, я їв не в найбільш трешових закладах, я кілька разів пригощав друзів, давав гроші водію фури на сігарєти (який мене навіть не віз!) і не дуже економив загалом. У мене не було на меті жостко зекономити на подорожі. Я виходив з нормального ресторану в центрі Генуї, їхав на автобусі до кінця міста, перелазив через паркан на автобан, пробирався на заправку і починав стопити.
Я був жортско обмежений в часі, але для мене цікавим був шлях, а не Лісабон якийсь. Автостопом з Києва до Лісабона можна заїхати за 3-4 дні, якщо їхати на час. Я з’їжджав з автобана і їхав селами. Я заїжджав у міста. І взагалі я мало знав про Лісабон і не знав, чи він мені сподобається. Я зустрів безліч людей на шляху, які так і не змогли зрозуміти, для чого я туди їду, якщо в мене там нема роботи-сім’ї-навчання-коха
Це була неймовірна подорож, просто переповнена людьми і неймовірними зустрічами. Дякую усім, хто підтримував, вболівав, репостив мої історії, писав надихаючі коментарі і пісьма. Це дуже приємно, їхати, і розуміти, що це все не просто так і комусь від цих історій стає жизнь яскравіше.
Отже, від початку був план, який реалізувався на 103.5%:
Потім до плану я здурі додав деякі міста, до яких просто фізично за такий короткий час потрапити було неможливо (має ж бути шось і про невдачі):
1 день
Вночі перед виїздом я не спав взагалі і вранці пішов сніг. Мене прийшли проводжати Галя і її хаскі. В дорогу мені було видано лоточок з еклерами. Коли я сідав в першу машину – я ще бачив їх силует на горизонті.
Віталік та Іван стали моїми першими героями. Ми їхали лише до Житомира, а звідти вже мене віз вуйко з Карпат, але про нього не написалось.
Після безсонної ночі і дня я зайшов до друзів у гості.
Зустрівся із другом. Юрко – 2 місяці на війні і 4 в підвалі днр. Блін, дружище, як я радий знов тебе бачити.
Зупинився в Орка і Анелі. Lviv kanapka party tonight.
2 день
Зустрів глибокого дядька Юзика зі Львова, який розмишляв “за мед”.
Переходив кордон пішки в Шегинях.
Написав Європа VS Азія, де теж трохи йдеться про перехід в Шегинях.
Зустрів пані Марту:
Трошки сконфузив свідків Єгови:
Їхав із прекрасним в хуй поляком з ірокезом:
Трохи їхав із поетом:
Потрапив у Словаччину. Почався дощ
Познайомився і зупинився наніч у Каті в Кошице:
3 день.
Вийшла стаття в газєті “Сєгодня” про цю подорож.
Мене врятувала прекрасна Адріана.
Я зустрівся з класнючою Женьою в Будапешті.
Але провтикав в хостелі телефон і так її і не сфоткав і нічо не написав досі. Спав в польському хостелі в Будапешті
4 день
Почався з того, що я вирішив поспати побільше, було холодно вилазити з ліжка в хостелі, і це, по-суті, вибило мене з плану. Написав короткий підсумок.
Побачив в лісі за Будапештом як кохаються дерева:
Зустрів сонячних Тешека з сином:
Зустрів чудового Гергея:
Зустрів кращого в світі заправщика Петера:
Їхав в багажнику в якесь адське село:
Попав під рейд поліцаїв, один з яких був не в формі і говорив майже російською.
Спав на автобусній зупинці:
5 день.
Зустрів Атіллу, що довіз мене до Словенського кордону і погодував:
Зустрів неприємних українських заробітчан:
Чудесного Віталіка з Проскурова:
Марка із мамою:
Патріка з Ірландії:
Заснув на заправці, зовсім трішки не доїхав до Генуї. Там сталось теж цікаве.
6 день.
Історія про шоколадний ніс:
Побачив Атті, з яким колись проїхав і пережив три тижні, 3 країни і 15 концертів.
Сувеніри із Росії. Путін.
Ночував у Атті.
7 день.
Короткий звіт з Генуї:
Чилійці Енсо і Хорхе:
Про потяг з Монако в Москву:
Ночував в Ніцці після довгого блукання нічним містом. В хостелі.
8 день.
Довго гуляв вранішньою Ніццою. Вирішив, що сам не виїду з міста і взяв попутку на BlaBlaCar.
Вони висадили мене на заправці, їхали в Марсель. Я сидів з дітьми.
Джеф і Сандра:
Доїхав до Барселони з Томасом і Філіпом:
Про бомжів Барси:
Зупинився в хостелі.
9 день
Зустрів Андрійка:
і Сніжану:
Кілометрів 20 по місту пішки. Пляж. Хостел.
10 день
Батончик
Хав’єр
Ніч на заправці під Сарагосою.
11 день
Світанок
Адріан
Хосе
Лурдес
Однокласниця Даша
Підсумок з Мадрида
Зупинився в гестхаусі.
12 день
Про спайдермена з Мадрида:
Антоніо
Аїда
Зупинився в готелі “Лісабон” за 225 км до Лісабона:
13-14 день
Джонні. Останній водій, але не останній попутник. Далі йдуть Лісабонські історії.
Мис Рока
Карла
Слава
Наші в Метро про Океан Ельзи:
Маріана і Нуно
Христя
Вова
Я вирішив продовжувати писати історії попутників.
Це був приємний і цікавий і дуже короткотривалий проект, в мене в запасі є трохи довший – жизнь.